Общение

Сейчас 925 гостей и один зарегистрированный пользователь на сайте

  • Matrix-9

Наша кнопка

Если Вам понравился наш ресурс, Вы можете разместить нашу кнопку на своём сайте или в блоге.
html-код кнопки:

 


             

   


 

Уважаемые театралы! Наш сайт существует благодаря энтузиазму его создателей. В последнее время средств на оплату хостинга, даже с рекламой, стало не хватать. Поэтому просим всех неравнодушных посетителей воспользоваться формой поддержки, которая расположена ниже. Это помогло бы ресурсу выжить и избавиться от рекламы. На форме есть три способа платежа: с банковской карты, с баланса мобильного, из Яндекс-кошелька. Сумму перевода можно менять. СПАСИБО!

Апдейт: Друзья, благодаря вашей финансовой помощи удалось полностью очистить сайт от рекламы! Всем СПАСИБО! Надеемся, что ваша поддержка и впредь поможет содержать сайт в чистоте, не прибегая к вынужденному засорению его "жёлтым" мусором.

За мотивами української народної казки

Дійові особи:
•    Дід Микита
•    Даринка               актори
•    Маринка

•    Мишка
•    Жабка
•    Зайчик.            ляльки
•    Лисичка.
•    Кабан

Пролог
Мар.(в’яже)Даринко, тобі холодно?
Дар.(вишиває)Ні, тепло, а тобі, Маринко?
Мар. І мені тепло. А бідні звірятка у лісі мерзнуть! Хто про них подбає?
Дар. Нікому!
Мар.(роздивляється рукавичку)Я б їм хатиночку зв’язала!..
Дар. Хатиночку?!
Мар. Ага! Ось дивись: це дверцята, це віконце, а це димар!!!
Дар. А це дурниці, які ти несеш!!! Хіба  ж цього достатньо для звірят?!
Мар. От якби добрий чарівник зробив би цю рукавичку великою…
Дар. Ще чого придумала! Ну де тут добрі чарівники? Де? Агов!!!!
Мар. Припини!
Дар. Агов! Чарівнику-у!!! Все, нема! І хатинки для звірів нема, бо це звичайна рукавичка!!!
Стук у двері.
Мар. Хто там?
Дар. Хто там?
Голос Діда. Впустіть, добрі люди, мандрівника-чарівника!..
Дар. Не відчиняй!
Мар. Проходьте, дідуню, сідайте!
Дід. Дай Боже, люди добрі, миру вам і злагоди!
Мар. Погрійтеся, дідуню, поїжте, відпочиньте!
Дід. Дякую, дякую вам!
Дар. (недовірливо) А ви насправді чарівник?
Мар. Даринко, припини!
Дід. А про це ви незабаром дізнаєтеся, а за те, що мене запросили и пригостили, хочу вам казочку подарувати. Але ж яку?!
Дар.Про рукавичку!
Мар.Про звіряток!
Дар.Про рукавичку!
Мар.Про звіряток!
Дар.Про рукавичку!
Мар.Про звіряток!
Дід. Добре! Не сперечайтеся! Буде вам гарна казка!!! Те, що вам розповім, бачив на власні очі та чув на власні вуха! Але ж ця казка не тільки для вас, але й для отих діточок!
Дар. Діточок?!
Мар. Яких діточок?!
Дід(робить магічні рухи) – А он тих!
Дар. Не бачу!
Мар. Не чую!
Дід. Дітки, ану ж бо, плескайте в долоньки!!!
Діти плескають, дівчата лякаються.
Дід. Не бійтеся! Дітки, а ви казку послухати хочете? А подивитися? Послухати? Подивитися? Ну, добре, і почуєте, і побачите… Дівчатка, а ви мені допоможете?
Дар. Авжеж!
Мар. Звичайно, дідуню!!!
Дід. Тоді слухайте, а я помалу почну!.. В одному в’язаному лісі все було з ниток. Дерева, кущі, навіть, сніг був в’язаний… Сталося так, що загубив я свою в’язану рукавичку в цьому в’язаному лісі. А що сталося далі давайте подивимося. Але ж треба сказати чарівні слова:
Прийшла, нарешті, довгождана мить:
И трапиться усе, що не буває…
Чарівна музика тихесенько звучить,
І казка перед нами оживає!
Картина 1.
Звучить музика. З’являється ліс а в центрі лежить рукавичка.
Вилітає ворона.
Ворона. Кар! Кар! Кар!
Миш. Ну, ані сну, ані спокою! Чого з ранку раніше розспівалася? Іншого часу немає? Лети звідси! Я, розумієш, півночі, та що там... ніч не спала! Все, розумієш, хтось ходить, нишпорить. Ох! Піду, може, хоч трохи подрімаю. Холодно тут!..
(Позіхає, озирається). А-а...(злякано) Пі-пі…(озирається) Ой! Пі-пі…(в паніці бігає по замету) Допоможіть! Втратила! Вхід у нірку втратила! Стоп! Без паніки. Де я вийшла? Тут!(розкопує замет) Ой, ні-ні, не тут, а тут! Чи тут? Ні, ось тут...(Стомлено падає на сніг) І тут норки немає. Де ж я вийшла? Не пам'ятаю нічого. Кругом чужі сліди.(І раптом мишка помічає рукавичку) Ой! Ведмідь спить, тільки лапа з барлоги стирчить.(принюхується) Ні, ведмедем не пахне. Тоді що це?(Діти відповідають) Рукавичка?!
А навіщо вона? А чого вона тут розляглася?(Діти відповідають) Загубили! Ой, на
моє щастя загубили!(Оглядає рукавичку) Тепер я не змерзну!(залазить в рукавичку, висовується) Буде тепер рукавичка мені хатинкою!!! (співає)
Вже прийшли зимові дні –
Треба щось робити.
Хатка буде тут мені,
В ній я буду жити.
Хатка не звичайна,
Рукавичка файна!
Хатка не звичайна,
Рукавичка файна!
Картина 2.
Заходить в рукавичку. З’являється жабка.

Жаб. Ох, як холодно, ох, як голодно! Ставок замерз, болото замерзло, навіть калюжа замерзла!!! Що його робити, куди бігти? Життя минає, щастя немає! А це що таке? Ніби як велика жаба, без окулярів не бачу? Що це, дітки?(Діти відповідають) Рукавичка? От і добре!!! Буде мені гарна хатиночка!!! Хтось там є, чи нікого немає?
Миш.(голос) Нікого немає!!!
Жаб. А хто говорить?
Миш. Говорить Київ! Пі, пі, пі… Починаємо ранкову гімнастику! Зробіть три кроки назад, поверніться навколо себе, а тепер якомога далі бігом марш!!! (Жабка все це виконує)
Жаб. Мишка, це ти?
Миш. Стій, хто йде!!
Жаб. Це я, Жабка!
Миш. Яка ще бабка?
Жаб. Ні бабка, а Жабка!
Миш. А жабки квакають, а нуж бо!!!
Жаб. Ква-ква!
Миш. Не чую!
Жаб. Ква-ква!
Миш. Все одно не чую!
Жаб. Дітки, допоможіть мені, Скажіть голосно «ква-ква»!!!
Діти квакають.
Миш.(виглядає)Жабка, це ти?
Жаб. Я це!
Миш. Що ж ти одразу не сказала!!!
Жаб. Пусти мене в хатку погрітися!
Миш. Заходь, удвох веселіше, удвох тепліше!
Жабка и Мишка співають:
Вже прийшов зимовий час –
Треба щось робити.
Хатка буде тут у нас,
Будемо в ній жити.
Хатка не звичайна,
Рукавичка файна!
Хатка не звичайна,
Рукавичка файна!
Здалеку чується: "Стриб-скок!"
Миш. Ой, йде хтось. (Ховається в рукавичці)
Картина 3.
На галявину вистрибує заєць.
Зайчик. Стриб-скок! На дистанцію виходить чемпіон ліса та узлісся на короткій дистанції, Зайчик-Побігайчик! Стриб-скок.(натикається на рукавичку) Не-не зрозумів? Це що ще за...не-не відомо що?(Распаляяся) Що це, я питаю?!
З рукавички з'являється Мишка.
Миш. Ну, рукавичка це. Рукавичка!
Зайчик. А-а?
Жаб.(Голосно) Рукавичка це, ось що!
Зайчик. А-а. А чому ця рукавичка лежить на моєму шляху?
Миш. Де хоче , там і лежить. Ти, чемпіон, ось що... скачи звідси.
Зайчик. Це як це "скачи"?
Жаб.  Як-як. Стриб-скок, стриб-скок...
Зайчик. Я на цій галявині тренуюся!
Миш. А ми тут живемо!
Зайчик. Стривайте, стривайте, я вчора тренувався, рукавички тут не було? А сьогодні? (Насмішкувато) Звідки, питається, віна тут за одну ніч, взялася, га?
Миш. Виросла!
Зайчик. Цього не може бути!(Переконано) Чудес на світі не буває.
Миш. Ох, дурненький ти Зайчик.. Рукавичка це. Загубив хтось. А я знайшла! Тепер в ній живу. Зрозуміло?
Зайчик. От тепер зрозуміло. А то (передражнює) "Виросла, виросла...". Казки тут розповідаєш, чудеса вигадуєш...
Миш. Ну, а якщо зрозуміло іди тренуйся в іншому місці. Тебе як звуть?
Зайчик. Побігайчик.
Миш. А мене Мишка-шкряботушка!
Жаб. А мене Жабка-ропушка!
Миш. Ну, бувай!!!(ховається в рукавичці).
Зайчик, поки на місці стояв, зовсім замерз.
Зайчик. (посилено стрибає) Стриб-скок, стриб-скок! Ой! Змерз! Ой! Зігрітися не можу! (бігає навколо рукавички)  А-а! Допоможіть!! А-а!
З рукавички з'являється Мишка.
Миш. Ти чого розкричався, га? Я ж тобі сказала, тікай звідси!
Зайчик. Ой-Ой!
Миш. Що з тобою?
Зайчик. Лапи замерзли!
Миш. Ти ж до снігу звичний.
Зайчик. Не звичний! Не звичний ! Я тому і стрибаю, що замерзнути боюся.
Миш. От лишенько моє. Заходь у рукавичку, погрійся трохи.
Зайчик. Ачхи! Спасибі! Ачхи! З превеликим задоволенням.
Миш.(підштовхуючи зайця до рукавичці) Йди, йди.
Миша і Заєць входять в рукавичку. Рукавичка розкривається.
Зайчик. Тепло тут як! А чи можна у вас залишитися?
Миш. А що ти вмієш робити?
Зайчик. Я, багато чого вмію: бігати, це раз, стрибати, це два, бігати та стрибати, це три…
Миш. А дрова пиляти вмієш? А піч топити?
Зайчик. Я навчуся!
Миш. Тоді бери пилку та йди вчись. Зараз Жабка з ополонки води принесе, а я буду кашу варити та тісто місити. Треба затопити піч!
Зайчик. Добре!
Жаб.(з відром)А ось и вода!
Миш. Так і будемо жити, я кашу варити, Жабка воду носити, а ти, Зайчику, дрова рубати та піч топити!!
Вже прийшов зимовий час –
Треба щось робити.
Хатка добра є у нас,
Будемо в ній жити.
Хатка не звичайна,
Рукавичка файна!
Хатка не звичайна,
Рукавичка файна!
Зайчик. Добре, піду я гілки пиляти та дрова рубати!!!
Жабка та Мишка. Йди!!! А ми в хатинці приберемось!..
Картина 4.
Рукавичка закривається. З’являється Лисичка. Співає.
Я руденька, я смілива,
Хитрувата і вродлива.
На зайців я вельми ласа,
В них таке смачненьке м’ясо.
Вовку-брату я сестричка,
А зовуть мене Лисичка.
Влітку їжі скрізь багато
Курник є у кожній хаті
А от взимку що робити?
Не поїсти, не попити…
Треба зайця відшукати,
Обдурити, упіймати!
Лисичка. Іде хтось! Зайчатинкою пахне! Заховаюся, подивлюся!!!
Зайчик. І як це його пиляти? Дітки, а покажіть мені, як дрова пиляти! Добре, а тепер я спробую! Вжик, вжик, вжик! Так дітки? (Діти відповідають)
Лисичка. Ой, горе мені, горе!!!
Зайчик. Ой! Ой!(ховається за рукавичкою) Гей, хто тут?
Лисичка. І-і-і... (плаче)
Зайчик. Не зрозумів?! (обережно оббігає рукавичку) Нікого?
Лисичка. Ой, я бідна, нещасна, безталанна!!!
Зайчик. Ой, Ой!(Ховається за рукавичку)Біда. Лисиця! Ой! Помру від страху. Ік! Ік! Помру, а хто мишку і жабку захистить, хто їм дрова принесе? Доведеться бути хоробрим. Ік! (витикаючись з-за рукавички.) Плачеш?
Лисичка. Ой, плачу.(пожвавилася) А хто тут?
Зайчик. Ік! Неважливо. Чого плачеш?
Лисичка. Холодно.
Зайчик. Ну?
Лисичка. Допоможіть!
Зайчик. Чого застигла? Стрибнути, мабуть, збираєшся?
Лисичка. Я замерза...
Зайчик. Гей, мене не проведеш. Ти, Лисице, напевно з'їсти мене хочеш? Так прямо і кажи!!!
Лисичка. Не їм я зайців! Я – вегетаріанка!! Я хочу с тобою пограти, побігати, аби зігрітися!!! А як боїшся, то біжи туди, а я сюди!
Зайчик. А не обдуриш?
Лисичка. Нізащо!!!
Зайчик. Дітки, а ви дивіться! Як Лисиця буде махлювати, плескайте у долоні!

Бігають. Лисиця тричі намагається схопити Зайця. Не виходить. Врешті Заєць ховається у рукавичці.

Лисичка. Так це не просто рукавичка, це хатка!!! Цікаво! А хто ж тут живе?
Голоси. Я – Мишка-шкряботушка! Я – Жабка-ропушка! Я – Зайчик Побігайчик!
Лисичка. Як добре!!!(апарт) І перше, і друге, і компот!!! А я Лисичка-сестричка, пустить мене погрітися!
Голоси. А нізащо, бо ти хотіла Зайчика з’їсти!
Лисичка. Я хотіла з ним погратися, а він утік! Він завжди всього лякається! Лякана ворона i куща боїться!!!(У страху очі великі!!!) Пустить мене!
Голоси. Нізащо!!!
Лисичка. Ну, добре, я вас провчу!!! І буде хатинка моєю! Бо я в цьому лісі найхитріша!!!(співає)
Я руденька, я смілива
Хитрувата і вродлива.
Вовку-брату я сестричка,
Моїй буде рукавичка!
Піду я, краще, мені з вами нудно и не цікаво!!!(ховається за рукавичкою)
Зайчик. (визирає з рукавички) Здається пішла. (Знов ховається)
Картина 5.
Лисиця. (іншим голосом) Шановні мешканці лісу! Прослухайте оголошення. Їхали мужики з ярмарку, розсипали пшеницю, моркву і капусту. Охочі все це підібрати запрошуються на узлісся. Спізнілі залишаються ні з чим.
Миш. Ви це чули?
Зайчик. Морква!..
Жаб. Капустка!..
Миш. Добре, ходімо… А хто в рукавичці залишиться?
Зайчик. Якщо хтось залишиться, то ми менше продуктів принесемо! Треба йти всім!
Жаб. Я теж так вважаю!
Миш. Ну, добре, тільки швидко! А ви, дітки, якщо побачите щось підозріле,              голосно скажіть "Рукавичка!"
Зайчик. Домовились?
Жаб. От і добре!
Миш. Ходімо!!
Мишка, Жабка та Зайчик виходять з рукавички і йдуть кудись. З-за рукавички виходить лисичка і входить в хатинку. Якщо діти кричать, Лисичка їх заспокоює та швидко входить в хатинку. Рукавичка розкривається.
Лисичка. Дурні якісь, так легко повірили в таку нісенітницю! Ах, який гарний будиночок! І все-то тут є! Тепер заживу на славу!!!
Мишка, Жабка та Зайчик повертаються ні з чим.
Миш. Хто ж з нами так пожартував? Га?
Зайчик. Лисичка?
Жаб. Давайте швиденько увійдемо в рукавичку, дуже холодно!!
Всі. Так. Давайте!
Мишка, Жабка та Зайчик намагаються увійти, але не можуть.
Всі. Хто в нашій рукавичці?
Лисичка. Я – Лисичка-сестричка! А ви хто?
Миш. Я – Мишка-шкряботушка!
Жаб. Я – Жабка-ропушка!
Зайчик. Я – Зайчик Побігайчик!
Лисичка. А, це ви, купка невдах! Пробачте, місця немає! Шукайте собі новій дім!!! Ха-ха-ха!!!
Картина 6.
З'являється Каб.Йде і співає.
Я густу щетину маю,
В лісі жолуді шукаю,
Хижий, лютий, сильний пан
Звірі звуть мене Кабан.
Рох-рох-рох, рох-рох-рох,
Ми були колись утрьох
Три маленьких порося
Нуф-нуф, наф-наф і я!
А тепер я став Кабан
Я тепер Кабан-іклан!

Каб. О! Це що за диво таке? Рох-рох... Рукавичка? Нюх-нюх... Як смачно пахне… Хто живе в цій рукавичці?
Лисичка. О, ні! Ну хто там знову?
Каб.А я перший запитав, хто там?
Лисичка. (без сил)Лисичка-сестричка. А ти хто?
Каб.Я твій гість! Кабан-іклан! Пусти мене до себе!
Лисичка. А ти великий?
Каб.Так! Дуже великий! Пусти мене, я буду тебе охороняти.
Лисичка. Ти краще мене охороняй надворі. І тобі діло є, і мені спокійніше буде. Каб.Так не годиться! Як не пустиш мене, рознесу твою хатинку вщент! Я не жартую! Кабан сказав, кабан зробить! Ну!!!!
Лисичка. Зараз поміркую…
Бути, чи не бути, от питання!
Що благородніше в душі: терпіти
Пращі і стріли злющої фортуни,
А чи повстати проти моря туч
Збороти їх та їм кінець зробити?
Каб.(розгублено)Агов, Лисичко, з тобою все нормально?
З'являються Мишка, Жабка та Зайчик. Вони плачуть.
Каб.Що таке? Що з вами? Хто вас образив?
Миш. Йшла я лісом, знайшла цю рукавичку.
Жаб. Пустила мене погрітися.
Зайчик. Ми зробили з рукавички хатку! А вона…
Миш. А Лисиця…
Жаб. Тепер ми… Тепер нас…
Миш. Зайчик. Жаб. А-а-а-а-а-а!!!(плачуть)
Каб.Зараз я вам допоможу! Гей, Лисице, ану виходь!!!
Голос Лисички. Нізащо!!!
Каб.Ти образила слабкіших, а це дуже погано! Виходь!
Голос Лисички. Байдуже!
Каб.А тобі там не тісно?
Голос Лисички. Ні, місця тут багато, а що?
Каб.А те, що зараз тобі буде мало місця!!(забігає в рукавичку, вона розкривається, як в 3-й картині).
Між Кабаном і Лисичкою відбувається бійка, або погоня, внаслідок якої, великий і незграбний Кабан руйнує все, що збудували  Мишка, Жабка і Зайчик. Врешті-решт вся рукавичка перетворюється на купу ганчір'я і мотлоху. Німа сцена.
Зайчик. Була рукавичка і немає!.. А як добре ми в ній грілися…
Миш. Адже справа не в рукавичці зовсім.
Лисичка. А в чому?
Зайчик. Та я вже півгодини питаю: в чому справа?!
Миш. Зайченя, ось ти маленький, а душа в тебе... велика.
Зайчик. Та ну?
Жаб. І у мене велика?
Миш. І у тебе! І у Кабана!
Каб.Дякую!
Миш. Душі наші - це теплі рукавички. В них для всіх місця вистачить. Так що не рукавичка нас гріла, а дружба! А дружба може творити справжні дива! Лисичка. Пробачте мені, я більше не буду!! Я теж хочу велику душу… і з вами дружити хочу!!! Будь ласка!!!
Всі. Ну що, дітки, пробачимо лисичці? (відповідь) Добре, лишайся!
Зайчик. Але ж де лишайся, адже тепер ми без хатинки.
Загальний сум.
Каб.А давайте побудуємо нову хатинку?!
Миш. Давайте, а як?
Зайчик. А з чого? Адже тут все в’язане.
Жаб. А ми, нажаль, в’язати не вміємо…
З’являється Дід Микита.
Дід. Ви, звірята, не сумуйте. Буде вам новий будинок, адже я чарівник!

Хай з’явиться зараз на радість малятам,
Велика хатиночка нашим звірятам!!!
Ширма перетворюється на велику рукавичку.
Виходять Маринка і Даринка та виносять ляльок.
Мар. Так вони і живуть. Мишка – шкряботушка! (вставляє у віконце).
Дар. Жабка-ропушка! (вставляє у віконце).
Мар. Зайчик Побігайчик! (вставляє у віконце).
Дар. Лисичка-сестричка! (вставляє у віконце).
Дід. Та Кабан-Іклан! (вставляє у віконце). Мені вже час, час в дорогу, назустріч новим пригодам!

Якби не казка, хто б і знав,
Що стільки є чудес на світі.
І хто б завісу відкривав
У світ, в якому грають діти.
Всі. До побачення!!!

Кінець.

"Драматешка" - детские пьесы, музыка, театральные шумы, видеоуроки, методическая литература  и многое другое для постановки детских спектаклей.
Авторские права принадлежат авторам произведений. Наш email: dramateshka gmail.com

Яндекс.Метрика Индекс цитирования