Общение

Сейчас 500 гостей и ни одного зарегистрированного пользователя на сайте

Наша кнопка

Если Вам понравился наш ресурс, Вы можете разместить нашу кнопку на своём сайте или в блоге.
html-код кнопки:

 


             

   


 

Уважаемые театралы! Наш сайт существует благодаря энтузиазму его создателей. В последнее время средств на оплату хостинга, даже с рекламой, стало не хватать. Поэтому просим всех неравнодушных посетителей воспользоваться формой поддержки, которая расположена ниже. Это помогло бы ресурсу выжить и избавиться от рекламы. На форме есть три способа платежа: с банковской карты, с баланса мобильного, из Яндекс-кошелька. Сумму перевода можно менять. СПАСИБО!

Апдейт: Друзья, благодаря вашей финансовой помощи удалось полностью очистить сайт от рекламы! Всем СПАСИБО! Надеемся, что ваша поддержка и впредь поможет содержать сайт в чистоте, не прибегая к вынужденному засорению его "жёлтым" мусором.

Дійові особи:

1. Лускунчик (принц),
2. Марія,
3.Миколка,
4.Дід мороз,
5.Снігуронька,
6. Король,
7. Королева,
8. Мишильда,
9. Миші,
10. Мишачий король,
11. Блазень

( Дід Мороз зі Снігуронькою співають пісню «Новорічна ніч»)
Дід Мороз : Я мчав до вас крізь хуги і тумани,
Я плив у фантастичній висоті,
Я пролетів моря і океани,
Щоб вам на свято пісню принести,
Я бачив край наш радісний багатий,багатий,
Новобудови, ріки і поля.
А тепер відгадайте загадку, хто я:
Без олівця на вікнах я малюю,
Не б’юсь, і все ж я викликаю сльози.
Здоров’я та радість я дітям дарую
І називаюсь дідусем  (Морозом).
От молодці!
Снігуронька.: Дідусю, вже час дітям і казочку розповісти.
Д.М.: Так,так! В гості поспішає до вас казка, сідайте зручненько, дивіться будь – ласка!
(Звучить казкова мелодія)
Дуже давно для людей зимові дні були наповнені чудесами. А особливо чарівним було новорічне свято. Сьогодні на вас чекає казка незвичайна, а новорічна. Адже в цьому залі зібралися всі, хто вірить у чудеса, хто любить пригоди, хто не боїться небезпек і подолає усі перешкоди,  зруйнувавши зле чаклунство.
(Перед закритою завісою етюд «В гості» під музику І.Штрауса)
(Відкривається завіса.Посеред сцени стоїть ялинка.Полька «Подарунки»
Миколка : Як чудово під новий рік отримувати подарунки!
Марія: Кажуть під новий рік що не забажаєш, все-все обов’язково здійсниться!
Миколка: Ти тільки-но поглянь, цілісіньке військо солдатиків, шабля ще й гармата; саме те про що я так мріяв…
Марія: (Марія помічає Лускунчика) Яка незвична лялька …Які в нього сумні очі…Ой,  та він же ж плаче…(роздивляється). А ось і листівка від хрещеного! (читає) Це- Лускунчик. Він майстерно клацає горіхи. (Миколка перериває її і вихоплює Лускунчика)
Миколка: Маріє, він же дерев’яний, як він може плакати. Ну ти і дивна,сестричко! А які в нього гострі зуби! (суне пальця до рота) Ой-ой-ой! Він мене вкусив!  (Марія забирає Л. і притискає до себе)
Марія: Бідолашний ! Як мені тебе шкода! (гладить, притискає до себе)

Голос: Дорогі діти, наступає різдвяна ніч, з її прекрасними і чарівними снами, і, якщо ви хочете неодмінно побачити їх, то поспішаєте лягти спати.
Миколка . І справді,  пора на спокій,  На добраніч! (Йде).
Марі. А у мене ще стільки невиконаної роботи. Ось посиджу трішки зі своїм Лускунчиком і відразу піду спати…,
Ах, милий Лускунчик,  будь ласка, не сердься, що Миколка зробив тобі боляче: адже він не навмисне, взагалі він дуже хороший хлопчик, повір мені!
(Грає музика,М. і Л. танцюють навколо ялинки і поволі засинає у кріслі)
Закривається завіса
Дід Мороз і Снігуронька ;
- Дідусю, мені так хочеться щоб дітям наснився сон, в якому вони дізнаються що Лускунчик –це справжній принц, тільки зачарований.
- Добе, добре… Спати…спати…
(Звучать сурми)
Блазень: Слухайте!Слухайте! І не кажіть що не чули. У короля і королеви народився довгоочікуваний син. З приводу народження принца король влаштовує банкет, куди запрошені всі придворні цього королівства.

(Танок мишей)
Мишильда (до мишей) Що весело вам? А чи знаєте ви, що нас кращих з найкращих не запросили на бал! Я- Мишильда цього не стерплю! Ох я помщуся за їхню необачність! Бережіться!!! Бережіться!!! (Виходить ,миші за нею)

(Відкривається завіса.Палац.На троні король, королева з малюком на руках, біля трону блазень)
Всі Хай живе король! Хай живе королева! Хай живе принц!
Король. Спасибі, дорогі мої! Спасибі! (Королеві). Люба! Чи бачив хто-небудь хлопчика прекраснішого за мого синочка ?!
Королева. Але мій дорогий...
Всі. Ніхто не бачив!
Король . На честь народження  принца,я -  Його Величність король оголошую  бенкет! Хай живе король! Віват!
Всі. Віват!
Король. Почнемо бал не зволікаючи ні секунди, а скороходи рознесуть звістку про наше свято по всіх королівствах!
(Королева сидить на кріслі колихає малюка .Несподівано з'являється Мишильда.)
Королева : Ви так несподівано з’явилися!
Ми-а: До мене дійшла радісна звістка про народження принца. Хоч мене на свято не запросили, але я не змогла залишити його величність без подарунка.
(Дає королеві коробку. Королева розмотує, а там порожньо)
Мишильда. А за це  дай мені покуштувати сиру, сестричко! І я хочу поласувати — адже я теж королева.
Королева: Їжте на здоров’я , пані Мишильдо!
Мишильда. Я завжди знала, що ви мені не відмовите, сестричко. Ей, діточки мої ненаглядні, спробуйте сиру, мої дорогі!
Раптом звідкись вискакують сім синів Мишильди і, відтіснивши королеву, з жадністю накидаються на сир..

Королева. Що ви робите! Не можна ж так! У мене все розраховано(Миші починають розводити безлад.Мишильда всідається на трон і керує ними)
Королева. Хто-небудь ! Допоможіть! На допомогу!Швидше!  (Миші обступають королеву)
(Вбігає Король з мітлою у руці,розкидає мишей направо і наліво.Миші розбігаються у різні сторони,Мишильда крадькома виходить з кімнати)
Король. Ось вам негідники! (До королеви) Як ви голубонько? (до люльки) А мій улюблений синочок? От негідники, з’їли всю весь запас сиру!Не залишили ані шматочка…Цього я вам не подарую!Стане поперек горла мій сирочок!
Наказую : негайно виготовити пастки і переловити усіх мишей, а Мишильду  впершу чергу! (виходячи) Ей писарю, писарю!
(Позад королеви крадеться Мишильда з принцем у руках.Королева помічає це)
Королева. Ой,!
Мишильда; Мої синочки, кумоньки  та тітоньки страчені! Бережіться, Королево! (Хвостом б’є по малюку.З пелюшок виглядує Лускунчик.Королева непритомніє.)
Мишильда:  Відтепер все королівство буде спати вічним сном!

(Завіса закривається.Голос  за кулісами)
А що ж  було далі?
- Хитра миша здійснила свою помсту.Вона зникла в щілені королівських стін, забравши із собою своїх мишенят. Король, королева,музики, всі придворні, навіть блазень заснули, а принц зник назавжди з королівства.
Ви запитаєте : « Невже бідолазі не можна нічим допомогти?»
В чарівній країні росте горіх, який виконує усі бажання.Це горіх кракатук.  Тільки він допоможе повернути принцу людську подобу. Треба зїсти ядречко цього горіха з 12 ударом годинника в новорічну ніч.

(Завіса відкривається.В кріслі спить Марійка. На авансцу виходить мишачий король.З-за ширми його підзиває Мишильда у чорному плащі )
Голос мишильди : Хочу щоб усе було моїм.Хочу щоб усе було моїм! Тільки моїм!
Мишильда : Пс! Пс-с-с!
Миш.кор.: Тітонько Мишильдо невже це ви?
Ми-да: Відвідував би мене частіше, дорогенький племінничок, про горіх кракатук знав би усе!
Миш.кор.: А звідки ви знаєте про цей горішок?
Миш-да: За горіхом цим я полюю з давніх пір.Тебе ще на світі не було.За допомогою горіху кракатук миші могли б заволодіти усім світом.Горіх повинеи бути нашим і ти знайдеш його.Мій чарівний напій надасть тобі сили.
Миш.кор.: Ну що ви тітонько! Якщо вам не вдалося, то ( в цей час Мишильда обливає його зіллям) То в мене все вийде! Наступний бал в королівстві буде в мою честь!
Марі ( в дрімоті). Ой, миші, миші, знову тут миші!
Мишачий король:         Оце так! Який подарунок долі! Який приємний сюрприз! А Ви, здається, не дуже раді мене побачити, пан Лускунчик? А ось я, уявіть, дні, хвилини рахував до нашої зустрічі! Мої маленькі піддані просто з лап збилися у Ваших пошуках! Та що піддані! Я сам, чи знаєте, як перекотиполе, кидався по всіх куточках і закутках в надії розшукати Вас. І куди тільки не закидала мене старенька-фортуна …
Ви не повірите, як самотньо такій тонкій натурі, як мені, серед всієї цієї сірості! (Обводить рукою мишей, присутніх внизу у його ніг. Звертаючись до Марі.) А Ви знаєте, по чиїй милості я, ще зовсім безневинною крихтою, зробився сиротою? Кому зобов'язаний я своєю безпритульною юністю? А…Ви мовчите? А мені чомусь дуже хочеться сьогодні поговорити. Поговоримо, як старі приятелі, пригадаємо минуле! Що? Не бажаєте? А знаєте, адже я не образливий! Ось заберу горішок і стану володарем Всесвіту!(Раптом, з блазня, перетворюючись на тирана. Грізно.) Ану схопити цього блазня! А горіх дістати з ялинки і принести до мене! (миші простягають лапи до Марії)
-Віддай Лускунчика, віддай Лускунчика…
Темнота навколо Марі оживає, сірі тіні рухаються і наближаються до неї.
Миші потихеньку, крок за кроком, сірим кільцем оточують Марі і тягнуть лапи до Лускунчика. Марі кидається, намагаючись вирватися з круга, але мишачий круг готується.Нарешті, Марі вдається розірвати кільце мишей, вона кидається до дверей зали, але миші переслідують її, вони притиснули її до дверей і тіснять. У відчаї, Марі знімає з ноги черевичок і кидає його в гущавину мишей.
Марія (у безпам'ятності): Геть! Геть!! Геть!!! (Мерехтить світло.З-за канапи виглядує Миколка) Мик: Маріє!
Марія: ? Ти теж все бачив?!
Миколка : Сам не знаю. Ущипни мене швидше!(Марі щипає М. за руку. )
М : Ой! (Потирає руку, але явно задоволений.) Це ж треба, Маріє! Скільки  ми з тобою слухали чарівні казки. І ось, будь ласка, - сам Мишачий король прибув до нас в гості! А з ним і Лускунчик!
Марія: Хіба ти не зрозумів? Мишачий король з'явився сюди не з дружнім візитом, він хоче позбутися Лускунчика.Він прийшов з цілим військом мишей, а бідний Лускунчик зовсім один, у нього навіть шаблі немає.
Мик. (весело): Ну, це лихо легко виправити! (Лізе під ліжко і витягує шаблю, яку йому подарували на Різдво. Вішає шаблю на Лускунчика.) Ось так! Ну, тепер Мишачий король його голими руками, тобто лапами, не візьме!
(Миколка  розвиває бурхливу діяльність – вибудовує в бойовому порядку своїх солдатиків, витягує з ящика з іграшками гармату і рушницю, що стріляє пробками. Гармату підкочує до Лускунчика, а рушниця вішає собі на плече.) Хай він тільки спробує підібратися ближче до Лускунчика, мої гусари нададуть йому найгарячіший прийом. Знаєш, що, Марійко? Лягай спати! Від дівчат на війні ніякого проку, тільки зайвий шум. А я встану на караул і дивитимуся у всі очі – щоб жодна миша мимо не проскочила.
Марі (недовірливо): Але , ти упевнений, що не заснеш?
Миколка  (гаряче): Ось лопни мої очі, якщо засну!!! Я ходитиму назад-вперед, як справжній вартовий: ать-два! Ать-два! (марширує по дитячій туди-сюди, відважно розвертаючись на місці).
Марі: А я ляжу і прислухатимуся – чи не крадеться сюди Мишачий король.
Миколка : Звичайно! Два вуха добре, а чотири краще.
(Марі забирається в ліжечко. Мик. марширує по кімнаті, сам собі тихенько віддаючи команди. )
Мик. (не витримавши): Ти що-небудь чуєш?
Марія: Ні.
Мик.: І я, теж. Давай далі слухай.(Марширує по кімнаті і наспівує в такт своїх кроків )
Мик.  (зупиняється,прислухається): А зараз, Маріє? Послухай, ніхто не крадеться?(Марі не відповідає)
Мик: Маріє! Ей, сестричко?! Заснула! Ну, що я казав! Ніякого толку від дівчати! Інша  справа ми, справжні чоловіки. Правда, пане Лускунчику? Нам всю ніч простояти і те раз плюнути. (Марширує ще якийсь час, але вже досить мляво.) А взагалі-то, правильно кажуть – в ногах правди немає. (Сідає на ліжко.) Я відмінно можу і сидячи караулити. Так навіть зручніше. (Привалюється на подушку.) От так і караулитиму всю ніч. (Солодко позіхає.) От так і буду.
(Завалюється на бік і тихенько сопе. Світло в дитячій поступово згасає. На мить наступає повна темнота. Десь далеко чутний удар годинника. Потім світло знову набирає силу. На сцені все як і раніше, тільки Лускунчик став перетворюватисьв дорослого чоловіка. Килим на стіні відкидається і з дірки, що утворилася, задом, незграбно на сцену вилазить Мишачий король. Він в мантії, але мантія, мабуть зачепилася за щось. Мишачий король різко смикає її на себе, мантія вивільняється, але на якийсь час глядачеві ясно видно, що під мантією ховається кривий меч. )
Мишачий король (пихкаючи від зусилля): Покірно прошу вибачення, принце, що змусив Вас чекати. Але, нічого не можу з собою поробити – не виношу дітей! Нестерпні створіння! Отже, нічого не поробиш, довелося потерпіти, поки вони  заснули. Тож тепер нам ніхто не перешкодить, вірно?
Лускунчик: Ви один? А де ж Ваше сіре військо?
Мишачий король: Ну, що Ви, Ваша високість! Адже я так зайшов, по-сусідському.Яка може бути помпезність, коли зустрічаються такі старі друзі, як ми з Вами? До чого нам зайвий офіціоз? Дай, думаю, відвідаю старого приятеля.І візьму те, що належить мені. (Показує на горіх, що висить на ялинці) А-а-а.я дивлюся, Ви підготувалися до нашої зустрічі? Геть, бачу, шаблю начепили. Нічого шабля, нічого.
Лускунчик: Та і Ви, Ваша Величність, не з порожніми руками прийшли. (Киває на меч.)
Мишачий король (прослідкувавши погляд і зрозумівши, що меч його виявлений): А це? Аксессуарчик, милий принце, просто аксессуарчик!
Несподівано кидає мантію в обличчя Лускунчикові і робить різкий випад мечем в його бік. Лускунчикові насилу, але вдається блокувати його удар шаблею. Розгортається серйозна битва. Відчувається, що обидва блискуче володіють зброєю. Нарешті, успіх виявляється на стороні Лускунчика – кінець його шаблі упирається в груди Мишачого короля.
Лускунчик: Ну, ось, все кінчено!
Мишачий король (дивлячись, що битву програно, тут же з гуркотом кидає свій меч на підлогу, прагнучи чинити більше шуму. Його розрахунок вдався – діти прокинулися. Марі з жахом дивиться на суперників, Миколка завмер в захопленні від того, що відбувається.): Ай-ай-ай! Люб'язний принце! Невже у Вас хватить духу пролити мою кров на очах у цих безневинних дітей?
Лускунчик (Озирається і бачить, що діти прокинулися. Він опускає шаблю і спрямовується до дітей.): Марія! Миколко! Не лякайтеся! Мишачий король більше не заподіє нам шкоди! (Бере Марію за руку.)
(В цей час, Мишачий король, дивлячись, що Лускунчик обернувся до нього спиною, блискавично і безшумно кидається до до горіха, а потім до свого меча, замахується для зрадницького удару. Миколка кидається до нього, щоб утримати його руку від удару, але Мишачий король відпихує його убік. Хапає горіх. Але з-за ширмизявляється Мишильда , кидається на Миш.короля.Завязується бій.
Мишильда: Віддай це моє. Я стану єдиною володаркою світу!
Мишачий кор.: Допоможіть, допоможіть!
Марія: Ми повинні допомогти йому! (Кидаються на допомогу. Миколка поливає Мишильду зіллям та чхає і зникає)
Миш.кор: Це перший гарний вчинок , коли хтось зробив добре заради мене.Чому ви допомогли мені?
Марія: Допомагати іншим – це сенс Нового року!
Миш.кор.: Дякую вам! ( Віддає горіх Лускунчику.Годинник бє 12 раз.Близкавка.Затемнення)
(Вмикається світло. Марія і Микока просинаються)
Марія. Який дивний сон мені наснився…
Миколка :І мені теж.(Входить принц)
Разом. Ой, а ви хто?
Лускунчик: Я прийшов подякувати вам.Маріє, Миколко! Як тільки Мишачий король віддав мені горіх - чари Мишильди розвіялися, і моя колишня зовнішність повернулася до мене.
Миколка : Так Ви - Лускунчик?
Марія: То ж , це був не сон? Це все було насправді?!
Лускунчик: Так, діти! Вам все це не наснилося. І ми не раз ще зберемося разом і пригадаємо все, що відбулося в цю казкову ніч. Але зараз мені час повертатися в королівство, де на мене вже чекають тато- король і мама- королева., Я і вас  запрошую. І коли ви увійдете до палацу, на найвищому шпилі замку злетить прапор, а на нім будуть зображений черевичок і шабля. Черевичок, який Ви, Маріє (повертається у бік Марі) жбурнули в саму гущавину мишачого війська, і шабля, Миколко (повертається убік М.), яку Ви так щедро подарували мені в скрутну хвилину. Адже справжня дружба переможе всі біди! Друзі скоріше до нас!
(Виходять всі учасники казки)
- Нарешті добро перемогло зло! Музики, грайте веселіше! Бал!Бал!Бал в Новий рік!
- З Новим роком, світлий дім,
Хай панує щастя в нім.
Хай приносить кожен день
Стільки радості й пісень,
Скільки в небі зірочок
І в ялинки голочок!

-Я навколо все дивлюся,
Скільки зоряних прикрас
І ніде нема ялинки
Отакої, як у вас.
Цього року особлива
В нас красуня лісова:
Золотиста,шаноблива,
Навіть здатна на слова.
Шелестить, шумить гілками,
Відчува щасливу мить,
Що давно пора із вами
Хороводи нам водить!

Танець

"Драматешка" - детские пьесы, музыка, театральные шумы, видеоуроки, методическая литература  и многое другое для постановки детских спектаклей.
Авторские права принадлежат авторам произведений. Наш email: dramateshka gmail.com

Яндекс.Метрика Индекс цитирования