Общение

Сейчас один гость и ни одного зарегистрированного пользователя на сайте

Наша кнопка

Если Вам понравился наш ресурс, Вы можете разместить нашу кнопку на своём сайте или в блоге.
html-код кнопки:

 


             

   


 

Уважаемые театралы! Наш сайт существует благодаря энтузиазму его создателей. В последнее время средств на оплату хостинга, даже с рекламой, стало не хватать. Поэтому просим всех неравнодушных посетителей воспользоваться формой поддержки, которая расположена ниже. Это помогло бы ресурсу выжить и избавиться от рекламы. На форме есть три способа платежа: с банковской карты, с баланса мобильного, из Яндекс-кошелька. Сумму перевода можно менять. СПАСИБО!

Апдейт: Друзья, благодаря вашей финансовой помощи удалось полностью очистить сайт от рекламы! Всем СПАСИБО! Надеемся, что ваша поддержка и впредь поможет содержать сайт в чистоте, не прибегая к вынужденному засорению его "жёлтым" мусором.

Дійові особи:   

1 Кай                                   
2 Герда                                 
3 Бабуся                               
4 Снігова королева             
5 Казкар
6 Принц Клаус
7 Принцеса Ельза
8 Атаман   і розбійники
9 Ворон Карл
10 Ворона Клара
11 Король

(Казкова мелодія. Виходить казкар)
КАЗКАР: Сніп-снап-снурре, пурре-базелюрре! Різні люди бувають на світі: ковалі, кухарі, лікарі, школярі, аптекарі, вчителі, актори, вартові. А я ось - казкар. І всі ми працюємо, і всі ми люди потрібні, необхідні, дуже хороші люди. Не будь, наприклад, мене, казкаря, не почули б ви казку про Снігову Королеву і про двоє чудових дітей - хлопчика Кая і дівчинку Герду, їх добру бабусю, розумного ворона, милих принца і принцесу, злих і добрих розбійників. Це казка і сумна і весела, і весела і сумна. Отже, казка починається!
***ВІДКРИВАЄТЬСЯ ЗАВІСА***
(В кріслі сидить бабуся і плете /щось наспівує/. Вбігають діти, граються в доганялки . Грають у схованку.)
Наспівують :”Сніп, синап, сну ре, снуре базілюре”.
Г е р д а : (дивлячись у вікно) Ой, яка на вулиці завірюха! Скільки снігу!
Бабуся : Це літають білі бджілки!
Кай  : А у них теж є своя королева?
Бабуся: Так! Часто вечорами вона пролітає над містом і заглядає у вікна. І тоді вони покриваються крижаними візерунками і квітами. Але буває, що вона не тільки заглядає у вікно, але і заходить в будинок.
Герда: Погляньте,погляньте: я бачу її! Це снігова королева. Я боюся!
Кай : Не бійся! Хай тільки спробує до нас зайти – я посаджу її на гарячу піч, і вона розтане!
Бабуся : Нумо, дітки. Біжіть на кухню, та несіть чашки. Питимемо чай!
(всі сідають за стіл пити чай)
Г е р д а : Ой, хто це стукає у вікно? Я не боюся, але все-таки скажіть: хто ж це стукає у вікно?
Бабуся : Це просто сніг. Завірюха розгулялася.
Кай  : А де живе Снігова королева?

Бабуся : Влітку – далеко-далеко на півночі. А взимку вона літає на чорній хмарі високо-високо в небі.
Г е р д а : Бабуся, ти говорила, що Снігова королева може заглядати у вікна, і тоді вони покриваються різними візерунками. Значить, вона все-таки дивилася на наші вікна! Бачиш, вони які уквітчані .
Кай : Ну то й що. Подивилася і відлетіла. Бабуся, а ти коли-небудь бачила Снігову королеву?
Бабуся : Так, одного разу, давним-давно, коли вас ще не було на світі. Я була зовсім маленькою дівчинкою. (важко зітхає)
Вона була вся в білому з голови до ніг. “Ви хто?” – крикнула я. “Я – Снігова королева, - відповіла жінка, - хочеш, я візьму тебе до себе? Доторкнися до моєї палиці, не бійся». Вона підійшла дуже близько до мене. Мені стало зовсім холодно, я злякалася і побігла в будинок. Потім мені мама розповіла, якщо хто доторкнеться до палиці Снігової королеви, то йому вже не жити серед людей – серце його перетворюється на шматок льоду, а сам він не заспокоюється, поки не потрапляє в палац Сніжної королеви. А вже назад дороги немає нікому.
(У цей момент гасне світло, лунає дзвін розбитого скла. Кай скрикує).
Кай : Ой, ой, мені щось потрапило в око.
Бабуся : Зараз, зараз, я тільки запалю свічку.
(Світло спалахує, в кімнаті опиняється жінка, вся в білому. Кай стоїть не далеко від неї і тре око).
Г е р д а : Хто ви?
С. Королева: Пробачите, я стукала, але мене ніхто не чув.
(Герда питально дивиться на бабусю, але бабуся зайнята оком Кая. Він не терпляче відштовхує бабусю).
Кай : У мене вже нічого не болить. Ти краще подивися, хто до нас прийшов.
Бабуся  : (перелякано) Це. Це ж…
(Королева робить наказовий знак і бабуся замовкає, безсило сідаючи в крісло).
С.К. : Я налякала вас?
Кай: Ну ще чого, ні крапельки!
С. К. (звертається до бабусі) Я прийшла до вас у справі. Ви хороша, добра бабуся, працьовита, але все таки ви бідні. А я самотня, багата, дітей у мене немає. Я хочу забрати до себе Кая, він  буде у мене замість сина.
Кай. : Але я не хочу.
С. К.: Не  поспішай. Подумай, Кай. Ти житимеш в палаці, сотні вірних слуг покорятимуться кожному твоєму слову.
КАЙ : Там не буде Герди, там не буде бабусі…Я не піду до вас!
Бабуся : (встаючи з крісла, неначе струшуючи з себе щось) Пробачите мені, баронесо, але я його нікуди і нікому не віддам.
Г е р д а : Смішно навіть подумати, як же ми зможемо без нього жити.
С. К. : Ну що ж! Хай буде по-вашому. Залишайся тут, хлопчик, якщо ти так цього хочеш. Але на прощання, підійди до мене і візьми цю палицю, може відчуєш, яке багатство і розкіш я тобі пропоную.
КАЙ : Не хочу.
С. К.: (зло сміється)Ти що мене боїшся?
Кай. : (говорить поволі як уві сні) Ні, я  нічого не боюся.
С.К.: Тоді доторкнися до палиці на прощання.(останні слова Королева вимовляє як гіпноз).
(Герда робить рух, щоб зупинити Кая, але Королева змахує своєю рукою і Герда застигає на місці).
Бабуся: Кай, не роби цього.
Кай: Я не боюсь ніяких  баронес.
(Сміливо підходить до Сніжної королеви, бере палицю і робить їм нескладні рухи)
С. К.: Який ти хоробрий хлопчик. Що ж, до побачення, панове! До скорого побачення, Кай.
(Швидко йде. Бабуся приречено сідає в крісло і закриває руками обличчя. Герда підбігає до неї, а Кай  все ще стоїть як зачарований. Потім піднімає голову і дивиться на троянди.
Кай  : Ха-ха-ха! Погляньте, як смішно, наші троянди зів'яли. А які вони стали потворні, бридкі, фе!
Бабуся : Троянди зівяли, яке нещастя! (Біжить до трояндових кущів).
Кай : Як смішно бабуся перевалюється на ходу. Це прямо качка, а не бабуся. (Передражнює її ходу).
Г е р д а : Кай! Кай! Я не впізнаю тебе. Що з тобою?
Кай  : Нічого! Відстаньте від мене. Ви мені набридли. Піду я краще на вулицю, пограю в сніжки.
(Змінюється декорація. На площі діти грають у сніжки.Всередині стоїть сніговик, діти ліплять сніговика)
1 хлопчик. Погляньте, Кай потрапив Герді в обличчя сніжком,вона плаче!
Кай: А мені всеодно!
С. К. Ось вона магічна фраза!
(С. К. пролітає між дітьми і вони застигають у дивних позах,забирає Кая,а сніговик корегує їх)
Казкар: Тут була снігова королева! Діти всі заморожені, негайно потрібно щось робити! Прокиньтесь!
(Доторкається до кожної дитини, вона оживає)
Герда: Снігова королева забрала із собою Кая і відвезла у великих чудових білихсанях, вони звернули в провулок і виїхали за міські ворота. Я обовязково повинна знайти його. Передайте, будь ласка, листа бабусі,щоб вона не турбувалась за мене.
ЗАКРИВАЄТЬСЯ ЗАВІСА
(Герда  співає «Пісенька Герди»)

1.      Треба дістатись до мети,
Буду я так до неї йти.
Тож вперед!
Хочу сказати друзі я,
Кая моя рідна сімя
Жде його.
Приспів:
Я знайду тебе любий , Каю,
Через гори перейду…
Якщо треба, скрізь пройду.
Тільки я очі закриваю,
Бачу тебе одного, мого брата рідного.
2.Багато доріг я вже пройшла,
але тебе ще не знайшла.
Я знайду!
Мабуть далеко дуже ти,
Хочу дістатись до мети!
Приспів:
Місяць й зорі в небі світять ясно,
День за днем летить щодня,
Нас чекає вся рідня.

(Сценка з вороном)
Ворон: Кар-кар-кар! Дівчинко, а ти не жбурнеш у мене камінцем?
Герда: Що ви ?Що ви? Авжеж ні!
Ворон: Ура!Ура!Уррра! Це приємно чути. А палицею ви не запустите ?
Герда: Що ви?
Ворон: А цеглиною?
Герда: Ніколи!
Ворон: Дозвольте подякувати вам і виразити подяку.Гарно я розмовляю?
Герда: Дуже, пане Вороне!
Ворон: Ха-ха-ха!Я знаю рідкісні слова: кібернетика,торшер. Це від того, що я виріс в парку королівського палацу. Я майже придворний ворон. А моя наречена-справжнісінька придворна ворона. А ви ймовірно не з цих країв.
Герда: Ні!Я прийшла з далеких країв.
Ворон:Ви чимось засмучені, розкажіть мені. Я добрий ворон, й може чимось допоможу.
Герда: Мене звати Герда! Я шукаю свого названого брата Кая. Вже пройшла скільки доріг, а Кая все ще  не знайшла.
(Влітає ворона Клара)
Клара. Добрий день Карл! (Кланяється)
Карл. Добрий день Кларо! (Кланяється)3 рази
Ворон: Кларра!Кларра!
В-на: Каррр!Каррр!
В-н: Ти зараз розкриєш дзьоба від здивування. Цю дівчинку звати Герда!
В-на:  Герррда!
Герда: Карл!Клара! А це не про вас , «…Кларл у Клари викрав корали, а Клара у Карла вкрала кларнет.»
Ворони разом: Ні, що ти що ти. Ні,авжеж ні!
(Звучить пісня «Карл у Клари украл корали)
Ворон: Наша родичка сорока неймовірна пліткарка. Всі новини приносить нам на хвості. Вона розповіла й вашу історію.
В-на: Каррр!
Герда : Невже ви бачили мого Кая? (хлопає в долоні)
В-н: Дуже, дуже імовірно! (Герда цілує воронів, плигає від щастя). Не так голосно. Скоро ти побачиш свого Кая.
(Танцюють утрьох).
В-на: Але це ще не все. Справа в тому, що Кай тепер наречений принцеси. Вона обрала саме Кая бо він найрозумніший з усіх претендентів.
Герда: Так! Кай знає чотири дії арифметики ! Скоріше, скоріше до палацу! Я хочу сама переконатися, що це Кай. Якщо це він, я попрохаю його щоб написав листа бабусі.Вона так сумує.
(Карл і Клара перекаркуються)
К-ра: Ви хоробра дівчика, Гердо!
К-л: Полетіли, полетіли!
Йдуть з сцени.

ЗАВІСА ВІДКРИВАЄТЬСЯ .
Зал в королівському палаці. Посередині стоїть трон. Спочатку голоси за сценою.
Клара: : Карле! Карле!
Карл : Кларо! Кларо!
Всі обережно виходять на сцену. Герда гасить свічки і ставить свічник за трон.
Клара  : Сюди. Тут нікого не немає.
Герда хоче й ти до трону, її зупиняють ворони.
Ворони: Обережніше!
Герда: Як дивно, а навіщо тут ця лінія?
Ворон: Тому що король подарував принцу пів-королівства. І тепер праворуч – сторона принца і принцеси, ліворуч – короля.
Ворона: І нам краще триматися правої сторони!кар!

За сценою лунає тупіт і дзвіночки.
Г е р д а : Ой, а що це?
Клара  : Я не розумію.
Шум все ближчий.

Карл  : Дорога Кларо, чи не розсудливіше буде сховатися?
Клара  : Каррр!
Всі ховаються за драпіровку, що висить на сцені. Ледве вони встигають сховатися, як на сцену вбігають принц і принцеса. Вони грають в конячки. Принц зображає коня. На грудях стрічка з дзвіночками.

Пронцеса Ельза: Но-но-но! Тр-р-рр-р!
П р и н ц : (зупиняється). Все, досить. Мені набридло бути конем.
Принцеса Ельза  : (кидаючи стрічку і падаючи на трон) Давай грати в іншу гру.
Принц : У схованки?
Ельза  : Давай! Я ховатимуся. Рахуй до ста.
Принц відвертається і починає рахувати. Принцеса бігає навшпиньки по сцені, шукає місця, де сховатися. Нарешті ховається за кулісу. Чути крик.
Принцеса Ельза: А-а-а!
Ворони виходять кланяючись. Герда виходить, витираючи сльози.
П р и н ц : Як ти потрапила сюди дівчинко? Ти плачиш?
Герда зітхає і плаче
Принц:  Ельзо, та поговори ж ти з нею ласкаво.
Ельза  : (прихильно посміхаючись, урочисто). Люб'язна піддано.
П р и н ц : Навіщо ти говориш по-королевски? Адже тут всі свої.
Ельза  : Пробач, я ненавмисно. Дівчинка, мила, будь так добра, розкажи нам, що з тобою.
Г е р д а :  Я побачила, що принц,  зовсім не Кай.
П р и н ц : Звичайно, ні. Мене звуть Клаус.
П р и н ц : Так. Хто ж ти дівчинко?
Г е р да: Я -  Герда.
Ельза: о! Я чула від придворної ворони історію про Герду і Кая!
П р и н ц :  Що ти думаєш робити далі, Гердо?
Г е р д а : Шукатиму  Кая, поки не знайду, шановний принце
П р и н ц :  Називай мене просто Клаусом.
Ельза  : А мене Ельзою.
Г е р д а : Добре.
П р и н ц : Куди ти помандруєш далі, Гердо?
Г е р д а : На північ. Я підозрюю, що Кая забрала все-таки вона, Сніжна королева.
П р и н ц : Я знаю, як бути. Ми дамо Герді карету.
Ворони  :  Дуже добре!
П р и н ц : І четвірку вороних коней.
Ворони  :  Чудово! Чудово!
П р і н ц : А ти, Ельзо, даси Герді шубу, шапку, муфту, рукавички і хутряні чобітки.
Ельза  : Будь ласка, Гердо, мені не шкода. У мене чотириста вісімдесят дев'ять шуб.
П р и н ц :  Ворони! Летіть зараз же в стайню і накажіть там від мого імені узяти четвірку вороних і закласти карету.
Ельза : Золоту.
Ворони йдуть.
Принц:  Зачекай нас тут. Ми швиденько принесемо тобі одяг. Тільки не переходь на королівську половину, а на нашій тебе ніхто не зачепить
Ельза : Щоправда, опівночі тут бродить привид мого пра-пра-пра- дідуся Еріка ІІІ Відчайдушного. Він 300 років тому назад зарізав свою тітонькуі з тих пір ніяк не може заспокоїтись.
Принц: Не турбуйся, якщо він і зявиться, ти не звертай уваги. Ельзо, за мною!
Герда (вслід): Дякую вам! Ви справжні друзі!

Під музику входить король і приміряється в рамі від картини.Герда ховається за трон, король помічає Герду.вона виходить із своєї схованки.
Король:О-О-О! Що таке?
Герда:Добрий день! Пра-пра-пра –дідусь!
Король: Що? Кого?
Герда: Я вас благаю, не гнівайтесь. Я ж не винна, що ви зар... посварились із своєю тітонькою.
Король: То ти гадаєш, що я Еріх ІІІ Відчайдушний?
Герда: А хіба це не так?
Король : Ні. Я Еріх 29!
Герда : А Ви кого зарізали?
Король: Що? Ти знущаєшся!? Коли я гніваюсь, то навіть хутро на мантії стає дибки!
Герда: Пробачте мене, будь ласка, я ніколи не зустрічала привидів, і не знаю як з ними поводитись.
Король: Та я зовсім не привід. Я- король! Я батько принцеси Ельзи. І до мене варто звертатись Ваша величносте.
Герда: Ваша величносте, вибачте мені, будь ласка, я обізналась.
Король: Обізналась! Нахабне дівчисько! Ти хоч знаєш котра година?
Герда: дванадцята .
Король: так 12, а мені лікарі радяить лягати спати о 10.00. а все через тебе. Ну-мо йди сюди!
Герда: Ні! Друзі порадили мені триматись на стороні принцеси.
Король:Яке непокірство, ти заставляєш самого короля чекати...Йди сюди!
Герда: Ні, не піду.
Король: А я кажу, що підеш!
Герда:не кричіть на мене, ваша величносте. Я вас зовсім не боюся!
Король: А ти хоробра дівчинка. Пропоную заключити мир! Давай руку. (Перетягуж Герду на свою сторону. ) Вартові! Вартові!
Герда виривається і тікає на іншу сторону
Герда: Так не чесно! Ви ж король! Як ви можете!
Король (до вартових): Йолопи, що ви стоъте? Геть звідси! Ти що коїш? Ти свариш мене перед моїми ж підлеглими.
Герда:Вибачте мне, ваша величносте, але ви самі винні.
Король (притворно): а тобі все-таки везе. Я зовсім на тебе не ображаюсь. (Позіхає). Час йти спати. Добраніч, дівчинко!
Герда: Добраніч, ваша величносте.
(Король йде за куліси, поглядуючи на Герду, раптом повертається)
Король: мені доповіли, що ти шукаєш хлопчика на імя Кай. Я можу тобі допомогти! В мене є чарівний перстень, хто володіє ним, той знаходить все, що тільки забажає. Я дарую його тобі, бери швидше.
(Король показує перстень на руці з іншої сторони і заманює Герду)
Ну, що ж ти? А-а! ти досі не віриш мені?! Добре! Я покладу перстень на трон, а сам піду спати! Добраніч, Гердо!
Герда: Добраніч ваша величносте. (Король йде) Що ж мені робити? Але він мені так потрібен цей чарівний перстень. 1, 2, 3! (Біжить до трону за перстнем, з іншої сторони вибігає король і вартові. Герда перебігає на іншу сторону)
Король: Нероби, все доводиться робити самому! От я вам влаштую! А тебе я всеодно схоплю і посаджу  до вязниці.
(В цей час заходять принц і принцеса)
Принц: Що тут відбувається, ваша величносте? Ми затримались, бо не могли підібрати потрібного ключа.
Ельза : Я підозрюю, що знаю хто підмінив нам ключ...
Принц: А ви тим часом ображаєте нашу гостю?
Герда: король хотів мене схопити вкинути до вязниці.
Ельза: Ну, все ваша величносте, тримайтесь, я зараз почну капризувати! (верещить) А-а-а-!
Принц: Шановний король, не раджу більше чіпати нашу гостю.
Ельза: А якщо, тотку, ви не послухаєтесь, я оголошу голодовку.
Король: я на все згоден, моя люба. Що не зробиш заради коханоъ донечки.
Входять ворон і ворона.

В о р о н  и  (хором): Карета подана!
П р и н ц : Молодці! Дарую вам за це стрічку через плече і цю саму.... підв'язку з дзвіночками.
Ворон і ворона низько кланяються.

Ельза  : Ти готова, Герда?
П р и н ц : Йдемо ми проводимо тебе до кінця палацового парку. Там чекає тебе карета.
Всі йдуть. ЗАВІСА ЗАКРИВАЄТЬСЯ
Казкар:  Попрощавшись з новими друзями,  Герда знову вирушила в дорогу. Все далі і далі на Північ мандрувала вона. Тепер Герда знала, де шукати Кая, і вона вже не боялася замерзнути в Царстві Вічного Льоду. Одного разу, коли Герді довелося їхати через ліс, вона потрапила… до розбійників.
( Музика.  Біля вогнища сидять розбійники. Входить атаман з пістолями і стріляє у повітря)
Атаман: Ген, хлопці! Там по лісовій дорозі  карета вся з чистого золота їде. Діємо за планом! Гей, швидше шевеліться. Чи вам треба нагадувати! (стріляє у повітря)Хутко!
( Танок розбійників.Чути звуки нападу на карету, розбійники заводять звязану Герду)
Герда:В чому справа, я ж катастрофічно затримуюсь!
1 розбійник (шипилявить): Погляньте! Принцеса! Спавжня принцеса!
2 розбійник: Оце так! Таких гостей у нас ще не було!
3 розбійник: А карета –справжній королівський «Лімузин» (регочуть).
Герда: Ніяка я не принцеса.Я дуже поспішаю.
(Розбійники регочуть і перекривляють)
Герда: Через вас я витрачаю свій дорогоцінний час.
1 розбійник: Ти ба! У неї і час дорогоцінний, а каже,що не принцесса!
Герда: Краще скажіть, куди поїхала величезна біла карета.
2 розбійник: Їй ще й карету величезну подавай! Я ж кажу,принцеса!
3 розбійник: І не треба нас дурити! Ми хоч і розбійники, але ми чесні!
Герда: Якщо ви мене зараз же не вітпустите, то…
Розбійники перебивають і передражнюють: Ну і що ти нам зробиш?
Герда: Тоді я стукну вас ось цим?
1 розбійник: Шухер! У неї бомба!
2 розбійник (перелякано): А й справді, зовсім вона на принцесу не схожа.
3 розбійник: Вона схожа на нас! Ану скидай свій теплесенький одяг!
(Розбійники розвязують Герду і ділять одяг. Входить атаман і стріляє у повітря)
Атаман:Учиш вас, учиш хорошим манерам, а ви… там на столі вже все захололо.
А ви все танцюєте і співаєте. Швидко мити руки і до столу. І ти, дівчинко,теж.
Герда: Дякую, але я не голодна. Мені ніколи, я повинна знайти Кая. А взагалі я після 6-ї не їм.
Атаман: Воно й не дивно, що ти така худюча і знервована. А я так люблю гарно попоїсти!
(звучить пісня «Люблю я макарони»)
Герда: І всетаки, я їсти не хочу.
Розбійники: Ти , що хочеш нас образити!
Герда: Ні, ні! Я  повинна знайти знайти Кая. Він грався на подвір’ї , і раптом його забрала величезна біла карета.
Атаман: А! Сани Снігової королеви!
Герда: Так ви бачили мого Кая?
Атаман: В санях був якийсь напівзамерзлий хлопчина.
Герда: Так це Кай. І я його повинна знайти!
Атаман: Угу!Ще чого. До нас і так ніхто в гості не заходить. Навіть калачем не заманиш.
Герда: Ну, відпустіть мене ,будь ласка.
Атаман: Ні, ні, ні! Ти ще коштувала десерт.
Герда: Милі розбійники, а хочете я все з’їм, тільки відпустіть мене відпустіть мене, скажіть куди поїхала Снігова королева.
Атаман: І не думай! А хто митиме посуд? (У-у-у ! всі розбійники відбертаються). Все, буду тебе вбивати.
Герда: Не треба!
Атаман: Обід завершений! Йдіть,хлопці, всі по своїх справах! (Виходять розбійники)
Та не бійся ти, це я для них кажу!  Ось підеш зараз лісом, лісом, тут недалечко, пройдеш8 ліс і все. Я ось тобі пиріжків напік. Памятаєш в казці … Черврній шапочці бабуся пекла, а тобі дідусь.
Герда: Дякую тобі, грізний атаман (цілує його і йде).
Атаман: Ох, вже ці телячі ніжності! Добре, що братва не бачила. Грізний аман з доброю душею. Аномалія! Йошкі-матрьошкі! (стріляє)
ЗАКРИВАЄТЬСЯ ЗАВІСА

Казкар: Бідна Герда,багато випробувань дісталось на її долю. Коли вона дісталась до палацу Снігової Королеви, то побачила льодяний палац,який височів немов би скеля. Стіни його були заметені сніговими заметілями, вікна і двері пробиті лютими вітрами, здоровенні кімнати освітлювалися північним сяйвом і сама найбільша кімната простяглася на багато миль. А що ж в цей час робив Кай? Зараз побачимо.
Танок сніжинок
ВІДКРИВАЄТЬСЯ ЗАВІСА

С.К.: Кай! Кай!Підійди до мене!Я хочу затримати  наближення весни. Мені треба злітати в теплі краї. Тобі не буде сумно без мене, Кай!
Кай:Мені не буває сумно,ані весело.
С.к. Це добре!Добре коли немає ніяких почуттів.Ні тривоги,ні любові,ні хвилювань.Спокій і якість!Займись справами. (Заметіль. Вилітає)
Входить Герда /гукає/ Кай!Кай!Де ти?Відгукнись!Кай! Кай, це ти?Нарешті я знайшла тебе.Кай!
Кай:Тихіше.Ти заважаєш мені.
Герда:Кай,любий Кай це я –Герда.
Кай: Я бачу.
Г. -Ти забув мене ?
К. -Я ніколи,нічого не забуваю.
Г. -Як ти змінився!Я навіть боюся підійти до тебе!
К. -Не заважай мені
Г. -А що ти робиш?
К. -Я повинен скласти з цих шматочків льоду слово “Вічність”
Г. -Навіщо?
К.-Так веліла мені Снігова королева. Якщо я складу слово “Вічність”, королева мені подарує весь світ. І нові ковзани.
Г. Ходімо зі мною додому. Я так багато побачила, доки шукала тебе. Ходімо скоріше!
Кай: Ти бентежиш мене. Іди собі.
Герда: Кай, оживи, я тебе прошу.Бабуся стоїть біля вікна і все чекає на тебе.Оживи. (цілує його)
Кай: Гердо, Гердо, невже це ти? Що трапилось? Ти плачеш? Хто тебе образив? І як ти потрапила сюди? Тут так холодно, ходімо звідси.
Герда: Ходімо, ходімо ! І нічого не бійся!(Завірюха.)
С.К.: Як можеш ти забрати Кая?
Герда: Можу. І ви нічого не зможете зробити.
С.К.: У Кая льодяне серце. Він мій. Кай не хоче повертатися до людей.
Кай: Це не так!
Герда; У нього знову гаряче серце! І він буде жити з нами, серед людей.
С.К.: Я заморожу тебе, непокірна дівчинко! Я перетворю тебе в шматок льоду.
Кай: Ні я не дам цього зробити. ( до Герди) Не бійся, тільки не бійся. Справжня  дружба переможе все!
С.К.: Як ви смієте! А-а-а! Я втрачаю свою силу. Цього не може бути, я тану.(Стогне.Виходить)
Казкар.: Ура!Ура! Більше нема Снігової королеви. Справжня дружба подолала всі перешкоди.Друзі, скоріше до нас.
Всі : Сніп-снап-снурре, пурре-базелюрре!
( Всі герої виходять на сцену.Звучить пісня .)

"Драматешка" - детские пьесы, музыка, театральные шумы, видеоуроки, методическая литература  и многое другое для постановки детских спектаклей.
Авторские права принадлежат авторам произведений. Наш email: dramateshka gmail.com

Яндекс.Метрика Индекс цитирования